Блог | Трамп жертвует европейцами

В Варшаве пытаются минимизировать последствия фактически сорванной ротации американских военных в Польше. Президент страны Кароль Навроцкий звонил президенту Соединенных Штатов Дональду Трампу, в Варшаву направляется заместитель начальника Объединенного комитета начальников штабов вооруженных сил США генерал Кристофер Махони, а руководители министерства обороны Польши отправляются в Пентагон, пишет Виталий Портников для Slawa.tv.

Далее текст на языке оригинала.

Головне — і у Варшаві, і у Вашингтоні намагаються зробити вигляд, що не відбулося нічого неординарного, що йдеться про планові заходи, і що лист, у якому повідомлялося про скасування ротації, просто загруз у чиїйсь секретній скриньці.

Виглядає все це досить незграбно. Практично очевидно, що міністр оборони Сполучених Штатів Піт Гегсет вирішив скоротити американську присутність у Польщі. І не просто у Польщі — американську присутність у Європі загалом.

Але в Польщі це сприймається тим болісніше, що країна завжди претендувала на роль найкращого союзника Сполучених Штатів, а попередній президент Анджей Дуда навіть збирався назвати американську базу в країні на честь Дональда Трампа під час першого терміну чинного американського президента в Овальному кабінеті. Ну і звісно, Польща, на відміну від своїх західних сусідів, відчуває себе буквально на передовій російсько-української війни. І могла б розраховувати на більш уважне ставлення з боку Пентагону.

Але в тому й фокус, що в Пентагоні не бажають, щоб Сполучені Штати були присутні на цій передовій, і намагаються втілити в життя химерну ідею Дональда Трампа про можливість завершення війни шляхом зменшення західної присутності та американської залученості.

Тому скорочення й могли розпочатися саме з Польщі. Варто нагадати, що наприкінці 2021 року, коли в Росії вже повним ходом ішли приготування до війни проти України, міністерство закордонних справ Російської Федерації розіслало до Держдепартаменту та до зовнішньополітичних відомств інших країн — членів НАТО листа, в якому вимагало так званих гарантій безпеки для Росії. І не лише обіцянки того, що колишні радянські республіки — насамперед Україна і Грузія — ніколи не стануть членами НАТО, але й виведення з територій країн, які вже приєдналися до альянсу після 1997 року, новітніх озброєнь. По суті, президент Путін вимагав від Вашингтону відновлення сфери впливу Росії у вигляді сфери впливу колишнього Радянського Союзу до 1991 року. Тоді американська адміністрація, звичайно, не погодилася з цими зухвалими вимогами, хоча й запропонувала Москві розпочати переговори про гарантії безпеки у Центральній і Східній Європі.

Але іноді виникає враження, що коли Трамп говорить, що за його президентства російсько-українська війна ніколи б не почалася, він має на увазі, що із задоволенням задовольнив би ці вимоги Путіна. Нинішня ідея зі скасуванням ротації може бути просто кроком у заданому напрямку — у напрямку тих самих "гарантій безпеки", яких Москва вимагала від Вашингтону ще у 2021 році. У Пентагоні можуть вважати, що таким чином американська позиція не послаблюється, а навпаки посилюється — бо адміністрація Трампа демонструє готовність іти назустріч бажанням Путіна, і тому він може завершувати війну, задовольнивши свої геополітичні апетити без активних бойових дій. Можна, звичайно, запитувати, де тут інтереси України, де інтереси Польщі й де інтереси Європи. Але в тому й сутність нинішньої ситуації, що Дональда Трампа абсолютно не обходять ані інтереси України, ані інтереси Європи загалом — бо він переконаний, що ці інтереси ніяк не пов’язані з інтересами національної безпеки Сполучених Штатів.,,

А от інтереси безпеки США, на його думку, полягають у кращому порозумінні із Путіним та із китайським лідером Сі Цзіньпіном і, звичайно, у роз’єднанні цих двох стратегічних партнерів, які чомусь не поспішають роз’єднуватися на догоду мріям американського лідера.

І адміністрація готова пожертвувати інтересами європейців заради своїх нереалістичних очікувань — пожертвувати не лише на словах, але й у конкретній кількості військовослужбовців, які перебуватимуть у Європі, і у конкретних сумах, які вона готова виділяти на безпеку не лише України, але й своїх союзників по Північноатлантичному альянсу. Якщо подивитися на ситуацію із ротацією з цього боку, те що відбувається виглядатиме зовсім не хаотичним — а цілком логічним.