Блог | Тайвань в обмен на оккупированный украинский восток? Какие сигналы Поднебесная пытается отправить западным демократиям

Коммунистический Китай, похоже, готов отказаться от своего "мирного плана", пытаясь дрейфовать в сторону компромисса с Европой. А там уж как пойдет...

Далее текст на языке оригинала.

Київ підтримав "єдиний Китай", Пекін – територіальну цілісність України, — таке повідомлення з зустрічі міністрів закордонних справ КНР і України ми зчитали найшвидше. Але це далеко не найголовніший меседж зустрічі. КНР обрізала свій пропутінський "мирний план" з 12-ти до 6 пунктів, залишивши переважно гуманітарні ініціативи. Це:

– припинити розширення території бойових дій;

– відмовитися від загострення бойових дій і провокацій;

– скликати міжнародну мирну конференцію, визнану і росією, і Україною (це архіактуально Києву зараз);

– уникати нападів на цивільних осіб та об’єкти, провести обмін військовополоненими;

– відмовитися від використання ядерної, хімічної та біологічної зброї;

– уникати атак на атомні електростанції та інші ядерні об'єкти;

– протидіяти поділу світу на ізольовані політичні чи економічні групи держав.

Взаємні геополітичні поступки прозвучали так: "Кулеба сказав, що Китай є великою країною…Україна підтримує позицію Китаю щодо тайванського питання і продовжуватиме дотримуватися принципу "єдиного Китаю", – МЗС КНР.

"Є чіткий сигнал, що Китай підтримує територіальну цілісність та суверенітет України. А також було підтверджено і те, що мені говорив лідер Китаю Сі Цзіньпін, що Китай не постачатиме зброю Росії", — Зеленський.

Це не означає, що Китай цілком відмовився від попереднього задуму, але оновлена позиція декларує готовність до перемовин. І вже [нібито] не за спиною у кремля, а в новій ролі.

Пекін прагне посісти почесне місце "великого миротворця". По-перше, це дозволить додатково прокачати своє лідерство на Глобальному Півдні; по-друге, Сі незадоволений надмірно-показовою активністю Путіна в бік Північної Кореї, В'єтнаму і, тим паче, Індії. І, найголовніше, КНР через кризу національної економіки вимушена вирішувати торговельні проблеми з ЄС, а для цього слід терміново закопати російську сокиру війни… Або принаймні прикопати її.

Водночас Київ визнав, що Росія втрачає політичну суб’єктність, і будь-які конструктивні перемовини з нею без Китаю неможливі. "Нам треба уникнути конкуренції мирних планів, потрібно рухатися до справедливого та стійкого миру. Китай може зіграти у цьому важливу роль", – сказав Кулеба.

Будь-які дипломатичні обіцянки на цьому етапі писані вилами по воді. Але слід визнати: фактично це перша зустріч міністрів закордонних справ КНР та України, де чиновники не просто обмінялися формальними заявами, а щось дійсно обговорювали та навіть зробили політичні реверанси в сторону одне одного.

Визнавши "цілісність України", китайська влада не вгризатиметься в горлянку кремля, вимагаючи "кордонів 1991 р.", але, попри все, це крута декларація Пекіна про готовність до компромісів. КНР тільки треба розуміти, заради чого їй слід йти на ці поступки. І це питання не тільки і не стільки до України. Хоча і до нас також…