Блог | Скандали навколо України: як вирішити історичні і мовні суперечності

Останнім часом в України виникають скандали з європейськими країнами: і з Угорщиною, і з Польщею. Одна Литва в ЄС заступилась за Україну стосовно освітнього закону.

Будь-які скандали є негативним чинником стосовно будь-якої країни.

Щодо конкретної статті Закону про освіту – тут різні реакції сусідів: більш жорсткі, менш жорсткі і взагалі відсутність якоїсь негативної реакції з боку Словаччини. Про що це каже? Що тут існують різні підходи серед країн Європейського Союзу і навіть певні спроби гальмувати якісь кроки України стосовно європейської, євроатлантичної інтеграції. Я все ж таки сподіваюсь, що буде достатньо здорового глузду і дипломатичного досвіду дочекатися рішення Венеціанської комісії, яке має бути менше, ніж за місяць.

Україна від початку, подавши на експертизу власний закон, взяла на себе зобов’язання виконати будь-які побажання Венеціанської комісії. Тобто якщо такий поважний європейський правовий орган скаже, що у нас щось порушується, треба буде дійсно змінити законодавство і привести його у відповідність. Тому я вважаю, що не дивлячись на наявність таких певних емоційних оцінок, певних скандалів, наша країна має поводити себе виважено.

Читайте: Много украинцев рвануло в Крым от "власти хунты"? Оккупанты просчитались

На жаль, серед центральноєвропейських країн і не лише серед них, втім особливо в нашому регіоні, час від часу виникають певні непорозуміння. Вже традиційно непрості відносини між Угорщиною і Румунією. Щодо угорської меншини у Словаччині теж час від часу виникають певні питання.

Це життя, це нормально і не треба абсолютизувати подібні речі. Навпаки існують механізми і громадськості, і органів місцевого самоврядування, і, головне, дипломатії, МЗС для того, щоб не приводити такі скандали до якихось незворотніх негативних наслідків.

Я сподіваюсь, що всі ці скандали, суперечності будуть вирішені так само, як і питання різних підходів до історії. Треба спокійно це пояснювати нашим колегам. На експертному, науковому рівні відбуваються доволі плідні дискусії. У вересні я був учасником українсько-польської традиційної зустрічі в Яремче. І я б сказав, дискусії відбувалися навіть менш емоційно, ніж в попередні роки. У Люблині відбувся традиційний Конгрес східних ініціатив Європи, і переважна більшість його учасників була з України. І знов таки, ніяких суперечностей, бійок, навіть словесних не було.

Я вважаю, що суспільство при певній підтримці політиків зможе вирішити ці питання, принаймні їх не загострювати.

Читайте: "Вдарити" по Росії: який крок необхідний

Водночас, варто констатувати, що існує певний суспільний попит, і на жаль, у кожній країні Центрально-Східної Європи існують певні кола громадян, які більш націоналістично, з більшими претензіями ставляться до сусідів. Ці суспільні настрої існують реально. І політики їх віддзеркалюють. Інша справа, що політики можуть посилити такі настрої або намагатися їх нейтралізувати.

Скажімо, чи не було у нас якихось особливих спільних історичних проблем з Польщею протягом 1990-х – початку 2000-х років? Звісно були. Але була Спільна заява Президентів України і Республіки Польща "До порозуміння і єднання" 1997 року. Фактично до 2003 року, коли відбулась чергова річниця Волинської трагедії, ті питання не піднімалися. Але я певен, що вони існували, існують і будуть існувати у суспільстві. І якраз, на жаль, такі історичні, мовні речі можуть бути активізовані політиками або навпаки дещо зменшені, приглушені. На мій погляд, в умовах війни, російської агресії в Україні варто відкласти такі спірні питання на час після нашої спільної перемоги!