Блог | Северная Корея в войне против Украины. Почему Запад не отреагирует

Может ли Северная Корея участвовать в войне против Украины? Может быть, она уже это делает.

По нам пускают корейские локализованные копии российских "искандеров"; на фронте фиксировали ПТРК Bulsae-4 (достаточно современные и опасные); россиянам передали несколько миллионов снарядов — плохого качества и разного развешевания, стрелять ими на одном прицеле тяжело, но от двух до пяти миллионов выстрелов — это серьезно, пишет Кирилл Данильченко для LB.ua.

Далее текст на языке оригинала.

Що Північній Кореї буде за це? Нічого особливого порівняно з тим, що є зараз.

Як не було нічого Кубі, коли її контингент воював у Алжирі та громадянській війні в Анголі у минулому столітті.

Нагадаю, в операції "Карлота" (кубинська інтервенція в Анголу) 1975 року брали участь до 20 тисяч кубинців, яких перекинули літаками. Артилерію та бронемашини їм везли кораблями.

Кубинський контингент масово застосовував "гради", розгорнув танковий батальйон і брав активну участь у війні до 1991 року — на піку його чисельність була 55 тисяч штиків, 10 тисяч — втрати вбитими та важкопораненими.

Тягали для СРСР каштани з вогню, отримуючи техніку, валюту, сировину, технології та навчених бійців на чужих війнах.

Що ще міг зробити Захід Кубі, крім того, що вже зробив на той час з 1962 року: талони на молоко дітям, рис, 5 яєць на місяць і 0.5 літра соєвої олії?

Як нічого не можуть зробити Ірану, коли його "прочани" воюють у Сирії, Ємені та Лівані, коли американці на маршруті до порту Ходейда зупиняють дау, набитий компонентами протикорабельних ракет і двигунами для балістики.

Мало того, що іранці гинуть по всьому Близькому Сходу, — режим аятол набирає шиїтів з Афганістану, і ті за 500–700 доларів теж готові вбивати й помирати.

Хазарейці з "Фатиміюну", до речі, показали себе непогано: брали участь у прориві блокади Дейр-ез-Зора, в операціях проти Ісламської держави.

Що було Ірану за те, що агенти "Басіджу" відібрали з трьох мільйонів афганських біженців 20 тисяч бійців "Фатиміюну"?

Нічого — простий народ як їв курку на свято, так і їсть, чиновники КВІР як відпочивали на Середземному морі в Лівані та Сирії, так і відпочивають.

Протести в Ірані розганяють автоматичним вогнем, поліція моралі забиває дівчат без хусток.

Тож чому на цьому тлі корейці не мали б з’явитися на ЛБЗ в Україні?

Кіму цікаво, з чим він може зіткнутися в разі майбутніх конфліктів — помацати дрони, у тому числі далекі, різні системи прориву ППО, HIMARS, системи зв'язку.

По-друге, режим сковує південь й американців на азійському ТВД — усі ці демонстративні підриви доріг, приведення в бойову готовність восьми артилерійських бригад.

Звичайно, ніхто адекватний не може сказати, що творці "Самсунгу" раптом збожеволіли і вирішили окупувати північ.

А от що запаси Азійського командування США, з яких виділяли кілька сотень тисяч снарядів для України, потрібно берегти, а також не нарощувати допомогу із запасів Сеула — цілком можливо.

Плюс Кім хоче отримати будь-які технології — не тільки супутники-шпигуни чи ракетні програми, особливо МБР, щоб мати можливість дістати Вашингтон.

Для ізольованої Північної Кореї БУДЬ-ЯКІ технології на вагу золота: від сучасних пайків у реторт-системах й очищення палива до камер і систем розпізнавання облич.

Усі можливі санкції запроваджені, навіть від ООН (єдине — РФ наклала вето на комісію з перевірки ракетних програм): північним корейцям постачають їжу, медикаменти й мазут для ТЕС, а бувало, обмежували й це.

І це очевидний доказ того, чому санкції не можна розглядати як єдиний робочий інструмент, крім стримування, операцій проти ядерних програм і компонентів дронів країн-ізгоїв.

Якщо на твоєму боці РФ, де вся таблиця Менделєєва в надрах і якісь технології, і Китай, друга економіка світу, то саме питання санкцій стає неочевидним. Чи працюють вони у принципі?

Он ми здійснюємо стратегічні бомбардування РФ, Захід запровадив обмеження цін на нафту, росіяни не в змозі виробляти автомобілі й відновлюють виробництво велосипедів часів СРСР? Що там, який прогноз падіння ВВП? Та ні, помірне зростання.

Щось передадуть партнери по коаліції, щось вкрадуть і скопіюють на Заході, щось куплять в обхід санкцій.

Хіба нігерійська фірма-одноденка, яка купує електроніку для поливу та сільськогосподарські дрони — під санкціями?

А хіба не може вона перепродати потім це все з маржею до Росії чи Північної Кореї?

Ну ось, внесли до списку, а іранці, росіяни чи корейці у столиці Нігерії зареєстрували ще десять таких самих.

Так, загалом тоталітарні режими деградують, але поки що знімають вершки зі співпраці.

Наприклад, Іран освоїв спарені копії "Корнетів-Е", здатні пробивати захист ізраїльського активного захисту "Меїль руах" ("Вітрівка"). І якщо спочатку в регіоні застосовували пускові з маркуваннями з РФ і перси виробляли лише ПТУР, то зараз у Лівані Армія оборони Ізраїлю захопила вже суто іранську локалізацію "Дехлавія".

Тому й кілька тисяч людей, про яких повідомила розвідка як про "бурятський батальйон" (за штатом скоріше бригада), і в перспективі ще більше північнокорейців цілком може опинитися на ЛБЗ.

Звичайно, їх перемішуватимуть з іншими підрозділами, щоб не давати фокусувати вогонь, використовувати там, де є шанс розвинути успіх.

І, природно, всі ці найманці з Непалу та з Африки на південь від Сахари — це знак, що в Москви все йде далеко не за планом, темпи втрат більші, ніж вони встигають готувати, постачати й озброювати.

Але з КНДР тут ще й інше — хочуть знизити залежність від Китаю, бажають технологій, продовольства й палива.

А покарання в найближчому майбутньому не планується. Адже Південна Корея не хоче встрягнути в конфлікт на своїх кордонах і повісити собі на шию 25 млн людей, які не знають, що таке інтернет, і плачуть, коли від них їде улюблений вождь.

Бо будь-які податки на солідарність упродовж десятиліть, як після об'єднання Німеччини, видадуться їм святом.

Тому Північна Корея випустила по островах у юрисдикції півдня більш ніж 200 снарядів у січні минулого року, а Сеул зберігав кам'яне обличчя. Не на часі зараз війна. І ніколи не буде на часі.

США теж навряд чи захочуть викидати трильйон на війну, за результатами якої потрібно буде мільйони звільнених від тиранії людей вчити мити руки й користуватися смартфоном.

Диверсії в закритому, промитому пропагандою суспільстві проводити важко, кібернетичні атаки неможливі, бо немає інтернету речей. Можна знищити авіаударами полігон для випробовувань, а вісім артилерійських бригад КНДР розколупають Сеул і заразом весь азійський ринок.

Тому вкотре вже: коли Україна, яка роками займала 8–10 місце у світі з виплавки металу, має сотні тисяч робітників у хімічній промисловості, виробляє в замкнутому циклі снаряди, ПКР, Р-27 повітря — повітря (її можна інтегрувати в земля — повітря), БТР-3/4, високоточну зброю, буде всім суспільством працювати на перемогу, тільки тоді непальці чи корейці на фронті не матимуть жодного значення.

Бо це буде для них квиток в один кінець.

Захід продовжить постачати нам зброю та техніку, сюди їдуть добровольці. Але самі корейці за підтримки США, баз й договору про спільну оборону (абсолютна більшість таких договорів якраз у цьому регіоні) не готові розв'язати питання з режимом біля їхніх кордонів. Тому не варто чекати, що хтось зробить роботу за нас.