Блог | Білорусь стала ударною силою в авантюрних проектах Кремля

В інтересах національної безпеки: чим закінчиться дружба Мінська і Москви?

Взаємодія між Москвою та Мінськом в політичній, економічній, зрештою, безпековій сфері завжди була предметом пильної уваги з огляду на нерівноправність та відверте домінування одного з партнерів.

РФ за будь-яку ціну намагалася (і не полишає спроб) втримати контроль над Білоруссю.

За роки незалежності білоруська влада поступово здавала позиції перед впливом Кремля, і, зрештою, на сьогоднішній день ситуація склалася зовсім не на користь Мінська.

Не в останню чергу цьому сприяло підігрівання панічних настроїв в Москві перед втратою України на користь "ворожого Заходу", а також провал (особливо після успішної анексії Криму) "гібридного сценарію" на українському Донбасі.

РФ дуже швидко повернулася в формат сприйняття світу як "глобального поля битви" зі старим-новим "ворогом №1" – США, та його союзниками. У російському інформаційному просторі раз-по-раз з’являються шаблонні заяви про те, що "дії США загрожують національній безпеці Російської Федерації, або ж про "давній план США (…) відтіснити РФ з її традиційного геополітичного й торгівельно-економічного простору (…) і зайняти її місце".

Саме в цьому ракурсі й відбувається дедалі більше втягнення Білорусі до "міцних братських обіймів" Росії.

Кінцеві результати цього можуть стати для Мінська невідворотними і, зрештою, означати часткову, якщо не повну, втрату державності й суверенітету.

З-поміж яскравими проявами таких тенденцій останнім часом можна назвати хоча б спільні минулорічні російсько-білоруські навчання "Захід–2017" та окремі їх організаційні наслідки, а також вже цьогорічні заяви білоруських військовиків, зокрема, першого заступника начальника штаба командування Сил спеціальних операцій Білорусі О. Печерського про те, що "загострення ситуації на кордонах держав-членів Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) диктує необхідність посилити взаємодію цих країн, в тому числі й в рамках Колективних сил оперативного реагування (КСОР)".

Читайте: Приватні військові компанії в Україні: як не потрапити у пастку

Білоруське керівництво ризикує поступово розчинитися в російських директивах та "спільних" стратегічних доктринах, перетворившись на не більш, ніж фасадних правителів, чия роль зводиться виключно до легітимізації потрібного Кремлю курсу.

Однак поки є така можливість, Білорусь намагається демонструвати свою особливу позицію – так, до прикладу, офіційний Мінськ заявив, що можливий безвіз країни з ЄС не нестиме жодної загрози безпеці РФ…

О.Лукашенко добре знає про фінансові труднощі РФ, зумовлені системною політикою санкцій, і побоюється, що після виборів 2018 року В. Путін не виконає свої фінансові обіцянки. Відтак, Лукашенко сподівається використати цей факт для чергової зміни зовнішньополітичного курсу в бік країн Заходу.

Однак у разі провалу, для Білорусі це може означати цілком реальну загрозу силового сценарію за вже апробованим Росією "гібридним" сценарієм (штучна дестабілізація внутрішньої ситуації, імітація діяльності політичних та владних інституцій та застосування радикальних засобів для придушення залишку прав та свобод в Білорусі).

Принаймні на сьогодні для цього є цілком очевидні передумови – починаючи від інтегрованості ЗС РБ в спільну (читай – російську) стратегічну парадигму, і закінчуючи тісними зв’язками між КДБ РБ та ФСБ РФ.

Спецслужби РФ так само, як і ЗС РФ потерпають від браку мобілізаційних ресурсів, особливо кваліфікованого персоналу, тому співробітники білоруських спецслужб можуть цілком стати "ударною силою" "руського міра" в авантюрних зовнішньополітичних проектах Кремля (Україна, Сирія, Лівія, Центральна Азія).

Небажання керівництва Білорусі іти у фарватері традиційно дружніх українсько-білоруських відносин, потурання спецслужбам агресора, які де-факто здійснюють як стратегічну, так і оперативну координацію діяльності білоруських спецслужб, підштовхує Україну ініціювати перенесення "Мінського процесу" на іншу посередницьку міжнародну площадку, оскільки офіційний Мінськ не може бути нейтральним посередником, а виступає на боці агресора.

Систематичні недружні дії керівництва Білорусі та потурання власним спецслужбам створює об'єктивні передумови для застосування Україною асиметричних кроків, у тому числі в зовнішньоекономічній сфері, насамперед в сегменті критично важливого для РБ експорту до України нафтопродуктів, а також транзиту територією України і через порти нашої держави білоруської продукції, яка спрямовується до третіх країн.