"Біле сонце" азербайджанської опозиції

Президентські вибори в Азербайджані, що пройдуть у жовтні цього року, не обіцяли жодних несподіванок. Після внесення відповідних поправок у Конституцію Ільхам Алієв отримав можливість балотуватись на третій термін. Перспектива того, що роз’єднана маргіналізована опозиція висуне кандидата, здатного скласти реальну конкуренцію діючому главі державі, здавалась більш ніж примарною. Однак влада попри це вирішила перестрахуватись – і в січні за порушення громадського порядку було заарештовано Ільгара Мамедова, кандидата у президенти від руху "Республіканська Альтернатива". Відтоді він знаходиться у слідчому ізоляторі, незважаючи на заклики Європарламенту звільнити його.

У центр уваги міжнародних ЗМІ азербайджанські вибори потрапили після того, як 2 липня нещодавно утворена Національна рада демократичних сил оголосила про висунення єдиного кандидата у президенти від опозиції. Ним став 74-річний кінодраматург Рустам Ібрагімбеков, сценарист легендарного фільму "Біле сонце пустелі" і ще більше сорока стрічок. Лауреат державних премій СРСР, Азербайджану, Росії, Заслужений діяч мистецтв Азербайджану – це лише невеликий перелік всіх регалій Ібрагімбекова. Звичайно, це не робить з нього державного діяча, однак його авторитету вистачило, щоб згуртувати навколо себе всі опозиційні сили.

Ібрагімбеков став опозиціонером відносно недавно. Він підтримував дружні відносини з Гейдаром Алієвим, і, як він сам зізнався в інтерв’ю Радіо Свободі, щиро вітав прихід до влади його сина Ільхама Алієва. Розрив відбувся у 2008 році, коли вийшла серія статей кінодраматурга з гострою критикою Алієва та його оточення. До цього Ібрагімбеков ніколи різко не висловлювався на адресу влади і взагалі намагався триматись подалі від політики. Що ж сталось? Сам кінодраматург заявляє, що був шокований, коли у західній пресі почали з’являтись матеріали про переслідування журналістів, опозиціонерів, тотальну корупцію та колосальні особисті активи сім’ї Алієвих.

Азербайджанський політолог Разі Нуруллаєв пояснив, що Ібрагімбеков є єдиною кандидатурою, яку підтримують всі партії Національної ради. "Рустам Ібрагімбеков - відомий у світі людина, у нього є хороші зв'язки в Росії, Європі, він добре відомий серед впливових кіл у США. Його кандидатура задовольняє інтереси не тільки азербайджанської опозиції, а й, цілком ймовірно, відповідає запитам Росії, Європи і США - а це ті сили, які мають свої дивіденди в Азербайджані. Тому на думку членів Національної ради, ці країни теж можуть підтримати кандидатуру Ібрагімбекова".

В численних інтерв’ю, які Ібрагімбеков роздає останнім часом російським та європейським ЗМІ, він виступає категорично проти того, щоб його вважали політиком. За словами кінодраматурга, він ніколи не мав політичних амбіцій, а висунення своєї кандидатури розглядає як прояв громадянської позиції, як спробу врятувати країну від диктатури.

Залишатись надовго при владі Ібрагімбеков не планує. Згідно з програмою Національної ради демократичних сил у разі перемоги він стане президентом перехідного дворічного періоду, який підготує країну до проведення чесних парламентських та президентських виборів. Також новий парламент має внести зміни до Конституції, щоб Азербайджан став парламентською республікою. Наскільки цей сценарій сподобається виборцям – питання відкрите, адже навіть за найоптимістичнішого сценарію – ці два роки стануть періодом політичної нестабільності.

В момент висунення його кандидатури в президенти Ібрагімбеков перебував у Москві. Очікується, що в Баку він приїде в кінці липня або на початку серпня. В опозиції побоюються, що після повернення на батьківщину, його буде заарештовано. І мають на те певні підстави, адже одразу після висунення Ібрагімбекова Алієв назвав з’їзд Національної ради "продажною, зрадницькою групою…яка готова на все заради особистих інтересів".

Окрім арешту у розпорядженні влади є й інші інструменти, щоб завадити відомому драматургу взяти участь у виборах, зокрема відмовити йому у реєстрації. "Зараз населення переконують в неправомочності реєстрації кандидатури Ібрагімбекова. Але, юристи стверджують що, немає жодних правових перешкод для реєстрації його кандидатури. Влада заявляє що, 4-й пункт 100 статті Конституції не дозволяє Рустаму Ібрагімбекова бути кандидатом. Дана стаття забороняє кандидатам мати подвійне громадянство ( у Ібрагімбекова є також російський паспорт, але він вже подав заяву про відмову від громадянства РФ). Є ще претензії до його місця проживанню. Згідно закону, особа, яка бажає стати кандидатом, має проживати на території Азербайджану не менше 10 років. Але, мушу сказати, що влада не зможе причепитись до нього з цього приводу, тому що протягом року він хоча б кілька місяців проживав в Азербайджані", - заявив політолог Разі Нуруллаєв.

Ібрагімбекову також закидають наявність податкових зобов'язань перед іншою країною, що згідно до Конституції Азербайджану також позбавляє його можливості балотуватись. Однак кінодраматург готовий представити документи, які повністю спростовують дану інформацію, відмітив Нуруллаєв. Крім того, за словами політолога, влада звинувачує Ібрагімбекова в ухиленні від сплати податків і присвоєнні чужої власності.

Оскільки висунення Ібрагімбекова уже отримало міжнародних резонанс, азербайджанська опозиція досить позитивно налаштована щодо його шансів, розраховуючи на підтримку т.зв. демократичних країн. Владі, справді, буде досить складно маргіналізувати чи просто ігнорувати такого кандидата. Тим паче, що Алієву потрібна не просто перемога, а "чиста" перемога, яка б заглушила зовнішню критику у зв’язку з корупцією, порушеннями прав людини та свободи слова.

Публічно Алієв заперечує наявність в Азербайджані будь-яких проблем, пов'язаних із внутрішньою ситуацією. 2 липня у своєму зверненні до громадян Алієв підкреслив: "Між народом і владою існує єдність. Всі наші ініціативи знаходять підтримку в народу". Ці ж слова він повторив через кілька днів у Брюсселі. На спільній прес-конференції з головою Єврокомісії Баррозу Алієв заявив, що азербайджанська влада поважає свободу слова та зібрань, а "жоден з його політичних опонентів не знаходиться у в'язниці". І це в той час, коли всі правозахисні організації в один голос стверджують протилежне. І те, що Баррозу не акцентував увагу на цих проблемах, дозволило більшості оглядачів заявити про, що ЄС проміняли права людини на газ. Проте це лише частина правди, насправді у Брюсселя досить обмежений вибір інструментів тиску на Азербайджан.

На відміну від Вірменії та Грузії, Азербайджан не зацікавлений у евроінтеграції. У пам’ятці, яку написав еврокомісар Штафан Фюле голові ЄНП Ельмару Броку після своїх відвідин Баку, сказано, що Азербайджан почувається цілком впевнено та незалежно завдяки своїм запасам енергоресурсів, однак прагне допомоги Заходу у протистоянні з Іраном та Росією. "Він [Алієв] дав зрозуміти, що відносини його країни з Росією погіршилися, і що він розраховує на підтримку ЄС, щоб мати можливість збалансувати сили, що діють в Каспійському регіоні", - говориться в записці, яка потрапила до рук журналістів. За словами Фюле, Алієв також хоче підписати з ЄС договір про "Стратегічне партнерство з модернізації", що додасть йому престижу на міжнародній арені.

Впродовж останніх десяти років азербайджанська влада витрачає десятки мільйони нафтодоларів на різноманітні іміджеві проекти, призначення яких - показати Азербайджан як сучасну, толерантну країну з великим потенціалом. Наразі Баку дотримується тактики: заперечувати очевидне та змінювати тему розмови, однак наскільки довго може так тривати? Деякі оглядачі припускають, що у сім'ї Алієвих розглядають "план Б", посилаючись на заяву партії "Демократичний світ Азербайджану", про висунення кандидатом у президенти Азербайджану першу леді Мехрібан Алієву. Досі ні сама Мехрібан, ні глава держави, ні офіційні державні структури не висловили свого ставлення до цієї ініціативи.