Кремлівський Геббельс

Російська влада завжди пам’ятала про цінність історичної освіти для зміцнення лояльності населення. Справді, а що як не міф про велич російської держави, її особливу місію, може утримувати таку велику, багатонаціональну країну? Путін неодноразово підкреслював важливість «правильної» історичної політики в державі. Протягом кількох останніх років президентська комісія з протидії фальсифікації історії уважно відслідковувала всі спроби альтернативного погляду на історичні події. Тепер прийшов час перейти від «заборон» до «конструювання». В Кремлі свідомі того, що недостатньо лише заборонити вітчизняним чи зарубіжним історикам створювати «брехливу» історію, потрібно взяти весь процес під контроль і окреслити правильну лінію. Що це як не повернення у 1930-ті?

Коли нарешті після довгих тижнів консультацій Дмітрій Медведєв оголосив склад нового уряду, особливу увагу іноземних та російських ЗМІ привернув міністр культури Владімір Медінский. Новоспечений міністр, якого вже прозвали «кремлівським Геббельсом» та «соловеем путинского агиттропа», має небагато спільного з культурою - натомість добре обізнаний з ідеологією. Закінчивши з відзнакою факультет журналістики МГИМО, Медінский працював в прес-службі посольства Росії у США, а потім керував PR-агентством «Корпорация “Я”». В політику Медінський прийшов на рубежі 2000-х років, займався в основному інформаційною політикою партії «Единая Россия». Одночасно молодий, амбіційний депутат Госдуми вирішив стати науковцем і захистив докторську дисертацію з історії. Свій талант письменника Медінский розкрив в історичному романі «Стіна», який розповідає про оборону Смоленська під час першої російської Смути. Вийшовши на початку 2012 року, книга, як і його докторська, наробила неабиякого шуму в Інтернеті і в наукових колах.

Незважаючи на те, що новоспечений міністр докладає усіх зусиль, щоб переконати всіх у тому, що він професійний історик, і може оцінювати російську історію як експерт, з науковим світом Медінского пов’язує хіба що докторська, яка виявилася плагіатом. Трагізм гуманітарних наук у тому, що кожен вважає себе експертом у цій сфері. Мало знайдеться тих, хто готовий обговорювати будову ядерного реактора, однак всі вважають себе компетентними судити про історичні події. Звинувачення в тому, що його докторська є компіляцією чужих ідей, Медінский навіть не заперечував. Справді, чому такий галас? Путін теж свою кандидатську не сам писав.

У своїй передвиборчій статті, присвяченій національному питанню, Путін чітко дав зрозуміти, що об’єднання Росії на основі єдиного світогляду, історії та культури є одним з головних завдань його третього президентського терміну. Медінский цілком розділяє погляди глави держави на місце історії у формуванні російської нації. Він навіть не приховує того факту, що має намір підпорядкувати культуру та історію ідеологічним завданням, створити нову ідеологію для Росії. «Сила режиму визначається не кількістю багнетів, готових вбивати за гроші, а кількістю людей, готових померти за цей режим безкоштовно. А готовність померти за абстрактну ідею - що, до речі, є головною відмінністю людини від тварини - визначається тільки ідеологією. Як формується ідеологія? Вона стоїть на багатьох китах, головний з яких - культурний код, а в його рамках - історичний код», - пояснив Медінский в інтерв’ю.

Звичайно, не лише авторитарні режими творять державні ідеології, і у західних демократіях історія наповнена патріотичними гаслами, національними міфами та ідеологічними кліше. Однак, як завжди, диявол ховається в деталях. Кремль зажадав не просто створити єдину патріотичну версію історії, а ліквідувати інші погляди, припинити наукову дискусію як таку.

Оцінювати історію новий міністр культури збирається за моральним критерієм, тобто кожного історичного персонажа будуть оцінювати за його відданість Росії. На перший погляд, ідея непогана, однак якщо подумати, то і Сталін зміцнював та розширював Росію. До речі, про Сталіна. До цієї історичної постаті, схоже, в нового міністра особливе ставлення. Принаймні політика Сталіна в сфері історії Медінского надихає.

Ті факти, які представляють російську історію в негативному світлі, Медінский називає брехнею і закликає (цілком в дусі Геббельса) спалювати «цю ахінею». Взагалі у нього досить цікавий як на історика підхід: «перестати порпатись в минулому і почати ним пишатись». Він - справжній ідеолог, для якого історія – це не більш як джерело національного патріотизму, фундамент національної самосвідомості. «Є речі, які не можна ставити під сумнів - просто в цілях самозбереження», - вважає Медінский.

Цього року припинила свою діяльність одіозна комісія з протидії фальсифікації історії. Її функції візьме на себе міністерство культури, яке з впевненістю вже можна назвати міністерством пропаганди.

Призначення Медінского збурило російські наукові кола. Авторитетні вчені відкрито висловили свій протест проти підміни історичної науки ідеологією. Доктор історичних наук, професор МДІМВ Андрій Зубов описав Медінского як «людину дуже небезпечних тенденцій». За словами автора двотомної історії Росії, його призначення - це знак того, що російська влада повертається до призабутих вже радянських традицій, коли за особу думає держава.

Що все це означає для України? Відповідь досить проста: «хто не з нами, той проти нас». Існування в Україні альтернативних точок зору на певні історичні події підриває «істинність» російської версії, а отже, загрожує новим ідеологічним засадам путінської Росії. Оскільки гнівні заяви комісії не дали відчутних результатів, російські можновладці пішли іншим шляхом. Вже відомо, що на річницю ВВВ 22 червня Росія опублікує дві збірки документів, що стосуються українських націоналістів та Російської визвольної армії генерала Власова. Крім того, готується до випуску фундаментальний архівний збірник «Голод в СРСР в 1929-1934».